Як знизити витрати на опалення без втрати комфорту?

Кожен власник чи орендар житла час від часу, зазвичай перед початком опалювального сезону, задається досить важливим питанням: «Як зменшити рахунки за опалення?»

З першого погляду відповідь на це питання можна отримати навіть з визначення самого терміну «опалення», адже опалення – це штучне нагрівання приміщення в опалювальний період року для компенсації тепловтрат та підтримання нормованої температури. Отже, щоб знизити витрати на опалення слід застосувати енергоефективне джерело тепла або оптимізувати роботу існуючого, максимально зменшити тепловтрати опалюваних приміщень та підтримувати температуру повітря в них на мінімальному значенні діапазону комфортності.

Для надання більш розгорнутої відповіді на поставлене питання слід спочатку з’ясувати у запитуючого: «Що таке «опалення» саме для Вас?»

Власники приватних житлових будинків сприймають опалення, в першу чергу, як систему – повний комплекс необхідного теплотехнічного обладнання, який знаходиться в їх власності. Вони мають змогу на свій розсуд змінювати систему з метою покращення її роботи. Тому їх питання щодо «економії на опаленні» найчастіше не про вартість паливних матеріалів, а саме про підвищення енергоефективності системи опалення будинку, зниження витрат на її експлуатацію та обслуговування. При цьому мова не йде про «втрату комфорту», а, навпаки, метою є отримання його найвищого рівня за мінімальних витрат енергії. Багато власників вже зрозуміли, що економне опалення приватного будинку напряму залежить від початкових капіталовкладень. І мова йде не лише про якісну теплову ізоляцію зовнішніх стін, підвалів та горищ і встановлення енергоефективних вікон. Справжній господар ще на етапі будівництва ретельно продумує й прораховує всі можливі варіанти технічних рішень для інженерних систем будівлі, зокрема систем опалення, враховуючи їхні переваги й недоліки, вартість та окупність обладнання, складність і витрати на експлуатацію та обслуговування, адже розуміє: замінити їх згодом буде надзвичайно складно й дорого. Тому при будівництві сучасних приватних житлових будинків зараз в тренді є застосування найбільш перспективних та ефективних джерел тепла, які забезпечують повну незалежність від природного газу та інших видів викопного палива: теплових насосів (як основного джерела тепла), котлів на біомасі або біогазі (як основного або резервного джерела), гелiосистем (для низькотемпературного опалення та систем ГВП). При виборі типу системи все більше власників віддають перевагу низькотемпературним системам панельно-променевого опалення, які не лише забезпечують більш високий рівень комфорту у порівнянні з радіаторним, але й є більш економними. Також на ці показники дуже впливає правильний вибір необхідного обладнання для автоматичного регулювання температури повітря в приміщеннях та рівень автоматизації системи.

Але ж майже 70 % громадян України живуть у містах, тому абсолютна більшість з нас є мешканцями багатоквартирних будинків, для яких опалення – це послуга, що надає комунальне підприємство і виставляє рахунок за тарифами, які не завжди зрозумілі для кінцевого споживача. Саме найскладніше відповісти на їх питання: «Як зменшити рахунки за опалення?»

В більш привілейованому положенні знаходяться власники житла у будинках, в яких застосовані горизонтальні системи опалення з приладовими (квартирними) вітками. На жаль, такі системи можна зустріти здебільшого у житлових будинках, що збудовані після 2005 року (саме в той час в Державних будівельних нормах з’явилась вимога про обов’язковий комерційний облік споживання теплової енергії). В цих будинках мають бути встановлені індивідуальні теплові пункти з регулюванням теплового потоку (погодною компенсацією), кожна квартирна вітка (або невелика група віток) має бути обладнана автоматичними балансувальними клапанами, всі опалювальні прилади повинні мати автоматичні регулятори температури повітря в приміщенні (терморегулятори), а для кожної квартири має бути реалізований комерційний облік споживання теплової енергії за допомогою теплолічильників. За умови встановлення всього обладнання, що зазначене вище, та проведення його налаштування, такі системи опалення можна розглядати як сукупність великої кількості невеличких підсистем – приладових (квартирних) віток, робота яких не впливає одна на одну. Відверто кажучи, в цих будинках про енергоефективне опалення вже мали подбати інженери-проєктувальники, монтажники та наладчики – користувачам залишається лише встановити на термостатичних головках бажану температуру повітря в кожному приміщенні та не заважати системі забезпечувати обрану комфортну температуру, одночасно мінімізуючи витрати на опалення.

Але на практиці навіть в сучасних житлових будинках не завжди все так бездоганно.

Першопричиною зниження енергоефективності системи опалення досить часто є недосягнення теплових та гідравлічних параметрів згідно з проєктною документацією внаслідок того, що наладка системи перед передачею будинка в експлуатацію була проведена не якісно або не виконана зовсім. Ця «недоробка» будівельної компанії може дуже боляче вдарити по гаманцях власників квартир…

Слід також приділити увагу ще й такому досить впливовому фактору зниження енергоефективності, як несанкціоноване втручання або внесення неавторизованих змін в систему опалення окремих власників квартир. Система опалення в багатоквартирних будинках призначена для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у цьому будинку, тому система опалення (як всередині квартири, так і за її межами) належить власникам квартир на праві спільної сумісної власності. Згідно з Цивільним Кодексом України, власнику квартири заборонено на свій розсуд втручатися в систему, якщо ці втручання можуть призвести до порушень прав власників інших квартир. Наприклад: забороняється замінювати опалювальні прилади на інші з більшою потужністю та водоємністю; забороняється підключати до системи додаткові теплообмінні прилади (контури підлогового опалення); забороняється змінювати проєктні значення ступеня налаштування клапанів терморегуляторів, а тим більше демонтувати їх (замінювати на кульові крани) тощо. Такі втручання можуть суттєво погіршити гідравлічну стійкість системи, призвести до некоректного перерозподілу витрати теплоносія та значно погіршити роботу системи опалення в інших квартирах. Якщо такі випадки будуть виявлені, то слід звертатися до обслуговуючої організації й примушувати власника відновлювати проєктні рішення в межах квартири.

Ще одною можливою причиною збільшення суми в рахунку може бути збільшення тепловтрат приміщень внаслідок переведення підсистем опалення суміжних квартир в режим захисту від замерзання теплоносія. Таке явище навіть отримало назву «енергетичний паразитизм» – власник квартири, в якій наразі ніхто не живе, встановлює на термостатичних головках мінімальне значення температури діапазону налаштування, фактично вимикаючи опалювальні прилади і зупиняючи рух теплоносія. Теплолічильник цього власника не фіксує споживання теплової енергії, але його квартира опалюється через стіни, підлогу і стелю за рахунок сусідів, чиї теплолічильники це «відчувають» досить суттєво. Безумовно, такі дії власника є порушенням державних будівельних норм, згідно яких в холодний період року забороняється вимикати систему опалення або перекривати окремі опалювальні прилади навіть в період невикористання приміщень – слід забезпечувати в них мінімально допустиму будівельними нормами температуру повітря (не більше ніж на 4 °С нижчу від нормованої температури, але не нижче ніж 12 °С).

Що ще можна порекомендувати мешканцям таких будинків? Обов’язково зверніть увагу, яку частку Вашого рахунка складає оплата за опалення місць загального користування – іноді вона може перевищувати 50 відсотків! В такому випадку, всі мешканці будинку мають бути зацікавлені в підвищенні ефективності опалення цих приміщень. Потрібно з’ясувати, чому склалася така ситуація? Можливо, будівельна компанія вирішила «трохи заощадити» на терморегуляторах та балансувальних клапанах в коридорах загального користування, сходовий клітці, ліфтових холах тощо? Можливо при експлуатації будинка в цих приміщеннях були вкрадені термоголовки? Можливо «забули» теплоізолювати обладнання в тепловому пункті та магістральні трубопроводи в неопалюваних приміщеннях? Всі ці втрати тепла оплачують мешканці будинку – їм і вирішувати: чи потрібно покращувати ситуацію?

Отже ми розглянули досить багато негативних факторів, що впливають на споживання теплової енергії, але давайте принаймні перерахуємо заходи, які можна зробити для досягнення гарного результату:

1. Зниження тепловтрат житлових приміщень.

Сучасні житлові будинки мають достатньо якісну теплову ізоляцію зовнішніх конструкцій, тому мова піде не про заміну вікон і утеплення стін – досить велику частку тепловтрат приміщень складають втрати тепла на нагрівання вентиляційного повітря. Наполегливо рекомендуємо власникам квартир у новобудовах під час проведення ремонту приділити увагу зниженню інфільтрації повітря через усілякі щілини, зазори та нещільності  у вікнах, дверях та стінах. Також досить істотно вплине на енергоефективність системи опалення встановлення рекуператора повітря – пристрою для вентиляції, який забезпечує повітрообмін у приміщенні з мінімальними втратами тепла.

2. Підвищення енергоефективності системи опалення «від забудовника».

Спроєктовані, змонтовані та налагоджені з дотриманням діючих будівельних норм системи опалення у левовій частці новобудов відповідають класу енергетичної ефективності системи «С» (нижче – заборонено), тобто гарантованим є лише базовий рівень енергоефективності.

Для прикладу розглянемо регулятори температури повітря в приміщенні (згідно з ДСТУ-Н Б В.3.2-3:2014):

– для класу енергетичної ефективності системи «С» застосовують терморегулятор прямої дії (клапан терморегулятора з пропорційною термостатичною головкою, які має встановити забудовник);

– для класу енергетичної ефективності системи «В» має бути встановлений електронний регулятор витрати теплоносія з приводом непрямої дії, яким управляє термостат з функцією програмування споживачем;

– для класу енергетичної ефективності системи «А» та вище слід застосовувати електронний регулятор витрати теплоносія з приводом непрямої дії, яким управляє автоматизована система управління.

Отже, кожен власник, за бажанням, може хоча б замінити пропорційні термостатичні головки на клапанах терморегуляторів на електронні термоголовки з функцією програмування, що дозволить користувачеві для кожного приміщення встановити періоди часу, коли потрібно підтримувати комфортну температуру і коли можна перейти на режим економії (наприклад, вночі).

Також значно підвищує енергоефективність горизонтальних систем опалення впровадження зонного регулювання. Якщо для автоматичного гідравлічного балансування приладових віток застосований регулятор перепаду тиску з вбудованим зонним клапаном (наприклад, регулятори 4202 FIX ТS або VS-TS від компанії HERZ), то власник квартири може доукомплектувати цей регулятор термоелектричним приводом і підключити його до електронного кімнатного терморегулятора. Зонний клапан з приводом і електронним кімнатним терморегулятором може біти встановлений окремо у вузлі вводу системи опалення до квартири. При реалізації зонного регулювання, встановлений в коридорі електронний кімнатний терморегулятор буде виконувати роль «вимикача системи опалення». При цьому можна застосовувати регулятори від найпростішого – електромеханічного з поворотною рукояткою, до найсучаснішого – терморегулятора з можливостю програмування, що дозволить користувачеві задати власні режими роботи системи опалення, які залежатимуть від визначених періодів забезпечення комфортних умов і періодів більш економного споживання енергії. Також цікавим є застосування терморегулятора з керуванням через WiFi.

З розглянутого можна зробити висновок, що у будинках з горизонтальними системами опалення хоч і не все досконало, але є багато можливостей для покращення показників енергоефективності та зниження витрат на опалення.